Брукзизм, або скреготання зубами дітей. Поради для батьків від провідних педіатрів.
Брукзизм, або скреготання зубами дітей. Поради для батьків від провідних педіатрів.
Що таке бруксизм, мабуть знають батьки, які часто просинаються по ночам через скрегіт зубів їхньої дитини. Термін бруксизм – в перекладі з грецького «скрегіт зубами».
Давайте з вами розберемо, чи є цей стан хворобою, чи потребує лікарського втручання, чи минає самостійно. Однозначно, скрегіт зубами дитини не потребує лікування, але є моменти, коли необхідний огляд у педіатра.
Згідно статистики, прояви бруксизму трапляються у кожної п’ятої дитинки, тобто у 20 % дітей як правило, такий стан у дітей стається у вночі, хоча бувають денні випадки скреготіння зубів.
Існувала теорія, що діти скрегочуть зубами по ночам через неправильний прикус. Станом на сьогодні така теорія є міфом і вона не має жодного підтвердження.
Значна частина батьків переконана,що їх дітки скрегочуть зубами по причині глистів.
Тобто причина бруксизму глисти. Але на сьогоднішній день точно доведено, що глисти невинні, а отже бруксизм або скреготіння зубами нічого не має спільного з глистною інвазією. Дитинка, яка скрегоче зубами звісно може мати глисти, але ці симптоми абсолютно не є пов’язаними між собою.
Чи є даний стан хворобою, ні, цей стан минає самостійно і який не потребує жодного втручання та жодних лікарських маніпуляцій.
Отже, є ряд доказових факторів, які є причиною прояву бруксизму, це:
Також причиною бруксизму, може бути захворювання шлунково-кишкового каналу, при діагнозі гастроезофагеальний рефлюкс. Скреготіння зубами, як одна з причин може супроводжуватися прорізуванням зубчиків. Іноді зустрічається у дітей з проблеми вух та різними запальними процесами. Як правило, це стається у нічний час, коли дитинка не контролює сам процес.
Ще раз повторюємо, даний стан абсолютно не потребує жодних лікарських вручань і жодних прийомів ліків, але якщо такий стан у дитинки триває протягом тривалого часу, тоді можна зауважити про порушення та пошкодження емалі, пошкодження ясен та інших тканини. Тому такий стан потребує звернення до стоматолога для визначення подальшого лікування.
Бруксизм може бути самостійним проявом, або супроводжуватися вже вище згаданими станами, тобто коли є гастроезофагеальний рефлекс, коли ми маємо так званий синдром рузових розладів або гіперзбудливості дітей. В такому випадку лікар педіатр буде діагностувати чи скреготіння зубами є самостійним проявом і не потребує втручань, чи це є як додаткова знахідка при іншій хворобі, і ,тоді ми виключаємо інші супутні патології, які можуть супроводжуватись скреготом у дітей.
До таких змін можна додати таку знахідку як гіпертрофія аденодїв або гіпертрофія мигдаликів у діток, де також має місце скреготіння зубів у нічний час.
Частота і тривалість такий симптомів є дуже індивідуальним для кожного малюка, але традиційно з віком такий симптом проходить самостійно.
Батьків часто цікавить питання, наскільки болючий бруксизму. Якщо це самостійний прояв, це абсолютно не боляче для діток. Єдине, коли вже порушується цілість емалі і запальні процеси з’являються у яснах, тоді малюк може відчувати незначний дискомфорт, але саме скреготіння зубчиками немає жодних наслідків і не створює дискомфорту якщо це лише нічні прояви.
Першочергово батьки таких діток мали б звернути увагу на режим активності, режим відпочинку та сну дитини, особливо слід звернути увагу на останні 1-2 години перед нічним сном. Перед тим як вкладати дитину спати, створіть повноцінний спокій.
Більшість дітей є соціалізовані і гаджето-залежні, але необхідно приділити особливу увагу дитині. Обмежте перегляд мультфільмів, фізичну активністю. Краще послухати спокійну музику, або почитати книжку, такі дію заспокоюють нервову систему і дитинка спокійніше і якісніше буде спати.
Способи,що використовуються батьками ,як підготовка до нічного сну, мають бути спрямовані на зменшення яскравих емоцій, радимо використовувати такі ритуали, як спільне читання книги,розглядання малюнків, прослуховування спокійної музики та улюблені колискові.
Якщо скреготання зубами насторожує батьків, тобто заважає і дитині і дорослим, ми рекомендуємо звернутися до педіатра для визначення першочергової причини, тобто віддиференціювати чи немає супутньої патології і вже тоді педіатр надасть вам більш чіткі вказівки, рекомендації щодо даного стану. Призначить профілактику, як запобігти подібному стану і чи потребує подальшого дообстеження дитинка.