1. Антибіотик – не панацея від усіх бід! Це суто і ЛИШЕ препарати для боротьби з бактеріями! Жодного впливу на віруси, грибки, гельмінти, він не має!
2. Показами до призначення АБ є ЛИШЕ наявність бактерійної інфекції чи небезпечне захворювання з високим ризиком її наявності. Тривала вірусна інфекція, кашель тижнями тощо не є показами.
3. «А це сильний антибіотик?» Сильні, середні і слабкі бувають гумки для фітнесу. АБ такими не бувають. Вони бувають широкого та вузького спектру дії. Існує поняття «антибіотик першої…другої…третьої лінії». Тобто при кожному захворюванні (приміром пневмонія, гнійний отит) є АБ , які очікувано є більш ефективними (перша лінія) і менш ефективними (друга лінія). І призначаються вони саме у такому порядку! Такий поділ щороку змінюється на підставі сотень досліджень чутливості, оцінки тисяч випадків лікування в усьому світі. Такі дані компактно зібрані у міжнародні рекомендації з лікування того чи іншого захворювання, на підставі яких лікар і дає рекомендації.
4. Навіть якщо ви впевнені, що у дитини є бактерійна інфекція, – не призначайте самостійно АБ! Пам’ятаєте про «першу…другу лінію» Порадьтеся з лікарем який саме.
5. Тривалість – індивідуальна і чітка: від 3 днів до АБ терапії тижнями. Ефект очікується протягом 48 годин! Тобто, якщо температура утримується через добу після АБ – чекаємо. Якщо через більше як дві – консультація з лікарем. Приймаємо весь прописаний курс, навіть якщо дитині значно краще!
6. Дозування не завжди стандартне і по інструкції. При певних захворюваннях дозування може перевищувати дози, зазначені у інструкції.
7. Зберігання готових суспензій – одні АБ можна зберігати лише у холодильнику інші ні. Дотримуйтесь вказівок педіатра.
8. Завершити курс АБ можна у будь який момент, якщо відомо, що немає показів для його застосування. Не обов’язково «допивати до кінця», якщо немає потреби.
9. Найважливіше та найболючіше (у прямому та переносному значенні) питання: форма застосування антибіотиків. Вони бувають у формі таблеток, розчинних таблеток, суспензій, ін’єкцій для введення у м’яз чи внутрішньовенно. Пам’ятайте, що показів до призначення ін’єкційних форм антибіотиків (уколів) дуже мало і усі вони лише у випадку неможливості використання АБ через рот. Якщо дитина при свідомості та може ковтати – тоді не уколи! Призначення уколів у випадку, коли такою ж буде ефективність суспензії по-меншій мірі не гуманно
